Чи варто лякати дитину Бабаєм

Чи варто лякати дитину Бабаєм та іншими страховиськами? «Я б хотіла прояснити для себе одну ситуацію. Річ у тім, що я ніколи нічим не залякувала свою донечку (їй 1 рік і 8 місяців), намагаючись все логічно пояснювати. В той же час моя знайома постійно лякає свою доню Бабаєм. Вона говорить, що він перевіряє, чи гарно дівчинка їсть, ходить на горщик і т. д. В результаті її дитя дуже слухняне, їсть навіть те, чого не хоче, аби тільки догодити Бабаю. А моя Діана не завжди мене слухається, тому мені доводиться по декілька разів повторювати і підвищувати голос. Ось з приводу цього у мене й виникає питання: хто з нас правий? Невже залякування може бути методом виховання?»

Психолог Олексій Макєєв: Як бачите, залякування цілком може бути методом виховання. Тільки питання в тому — виховання чого?! Очевидна річ — ваша подруга виховує в дитині «звичку» боятися. У підсумку, тривожність малюка по відношенню до проявів зовнішнього світу, зокрема, до людей, постійно зростає. Малюк засвоює — навколишній світ небезпечний. У будь-який момент з-за рогу може вискочити Бабай … Це може послужити фундаментом для ізольованості від світу, для хронічного неспокою і скутості дитини. Посудіть самі, в якому світі вам було б легше самореалізуватися — в тому, де за кожним кутом ховається загроза вашому існуванню або в благополучному, де на маму завжди можна покластися і вона ніколи не зрадить? Подивіться, що відбувається — як тільки дівчинка поводиться не так, як хоче мама, вона тут же одержує удар (загрозу) в найвразливіше місце! Міцна зв’язок з мамою не просто психологічно важлива для маленької дитини — вона життєво важлива, так як будь-який малюк цілком залежить в дитинстві від мами. І завдання кожної матері в період цього «важкого (для мам) віку» — сформувати у своїх дітей довіру до світу, а значить — бути у всьому для них підтримкою, опорою і покровителем. Безумовно, маніпулювати дитиною за допомогою всіляких страшилок — найлегший спосіб домогтися підпорядкування. Правда, при цьому доведеться пожертвувати не тільки ставленням до світу, а й індивідуальністю дитини. Чим більше ми таким чином «виховуємо» дітей, тим менше в них залишається індивідуальності, чогось справжнього, тим більше вони відмовляються від проживання власного життя, несвідомо перетворюючись на пристосування для втілення батьківських очікувань … Як вашій донечки реагувати на розповіді про казкові демонів? Вона буде реагувати на них так, як ви самі реагуєте на них. Можете малятку сказати — мами іноді лякають дітей, щоб вони були зручними і слухняними, вигадуючи різних страховиськ. Але боятися Бабаєв та інших страхіть не варто — вони вигадані. Дітям можна і потрібно говорити правду, тоді в їх свідомості буде менше ілюзій і плутанини.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *